Навчальні релаксаційні тексти та образони

 

       Обласна творча група

Релаксаційні тексти та образони, розроблені для уроків української мови  

6кл.

Навчальна  методика пропонує сприйняття інформації природним шляхом через сенсорно-моторний, символьний, логічний та лінгвістичний етапи. При цьому працюють усі канали сприйняття: слуховий, зоровий, смаковий, тактильний, чуттєвий (органи нюху).

Тема: Вставні слова (словосполучення, речення). Групи вставних слів і словосполучень за значенням.

                                 Навчальний релаксаційний текст

         Психофізіологічна підготовка

        Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

      Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, який ви маєте вигляд, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

      Введення нового матеріалу через формування мислеобразу

          Уявіть собі  розкішну зелену сонячну  галявину, яка вся у квітах конюшини, ромашки, гвоздики, кашок. Багато квітучих лікарських рослин: звіробій, материнка, деревій. Вдихніть запах цих квітів, відчуйте їхній аромат! Погляньте, як по блакитному небу пропливають хмарки,  схожі то на коників, то на овечок. Сонце тільки піднімалося зі сходу і торкалося своїми промінчиками обличчя дівчинки Марійки, яка прибігла на галявину, щоб назбирати лікарських трав.  Хотіла зірвати квітку незвичайної краси з ніжними білими пелюстками і жовтенькою серцевиною, аж раптом побачила напис «Вставні слова».

       «Вставні слова виражають ставлення мовця до висловленого, характеризують спосіб оформлення думки», - прошепотіла квітка. «Мабуть, ця квітка незвичайна, можна на ній поворожити»,- подумала Марійка. Дівчинка  впевнено відірвала першу пелюстку «Упевненість, невпевненість, сумнів» і відпустила. Вона  полетіла високо в небо і перетворилася на хмарку з крапельками «Безумовно, безперечно, без сумніву, дійсно, звичайно, правда, певна річ, здається, певно, мабуть, видно, може ».(Мабуть, ця квітка незвичайна). Друга пелюстка виражала різні  почуття (радість, жаль, здивування, тривогу тощо). З цієї пелюстки посипалися вставні слова й сполучення слів – на радість, на щастя, на жаль, як на біду, як навмисне. (На радість, сьогодні  видався гарний день). Третя пелюстка «Вказівка на зв’язок думок, послідовність викладу» була добре  відома дівчинці, бо вставні слова й сполучення слів: по-перше, по-друге, нарешті, зрештою, інакше кажучи, наприклад, проте, однак, навпаки, отже, таким чином, значить, виходить Марійка використовувала під час написання твору-роздуму для  логічного викладу думок. (Нарешті, сьогодні  я зможу поворожити на ромашці). Коли Марійка відірвала четверту пелюстку «Вказівка на джерело повідомлення», то з неї почали падати вставні слова: з погляду, на думку, за повідомленням, як кажуть, мовляв, як відомо, як указано, по-твоєму, по-моєму та ін.( По-моєму, сьогодні видався вдалий день). Пелюстка «Активізація уваги слухача або читача» містила в собі вставні слова: знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте ( Уявіть собі, я сьогодні ворожила на ромашці). На одній із квіток дівчинка побачила слова: навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, все ж таки, мовби, наче, неначе, немов, ніби, нібито, адже. «Мабуть, ці слова не є вставними, – подумала Марійка, – бо вони знаходяться на іншій квіточці.» Повіяв легенький вітерець і дівчинка почула «На письмі вставні слова (словосполучення, речення) виділяємо комами. Вони не є членами речення».

     Коли Марійка бігла додому, зустріла подружку Катрусю. Від здивування дівчинка почала розказувати  все, що запам'ятала. «Вставні слова виражають ставлення мовця до висловленого,  характеризують спосіб оформлення думки. Вони можуть виражати упевненість, невпевненість, сумнів (Безумовно, безперечно, без сумніву, дійсно, звичайно, правда, певна річ, здається, певно, мабуть, видно, може). Наприклад: Мабуть, ця квітка незвичайна. Різні почуття (радість, жаль, здивування, тривогу  тощо)  висловлюємо вставними словами й сполученнями слів – на радість, на щастя, на жаль, як на біду, як навмисне. (На радість, сьогодні  видався гарний день). Вказівка на зв’язок думок, послідовність викладу була добре  мені відома, бо вставні слова й сполучення слів: по-перше, по-друге, нарешті, зрештою, наприклад, отже, таким чином я використовувала під час написання твору-роздуму  (Нарешті, сьогодні я зможу поворожити на ромашці). А от  вказівка на джерело повідомлення має вставні слова: з погляду, на думку, за повідомленням, як кажуть, мовляв, як відомо, як указано, по-твоєму, по-моєму, по-вашому та ін. (По-моєму, сьогодні видався вдалий день). Активізація уваги слухача або читача містить у собі вставні слова: знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте (Уявіть собі, я сьогодні ворожила на ромашці). На одній із квіток я побачила слова: навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, все ж таки, мовби, наче, неначе, немов, ніби, нібито, адже. Вони ніколи не бувають вставними. На письмі вставні слова (словосполучення, речення) виділяємо комами. Вони не є членами речення».

                 Подякуйте нашим новим знайомим – дівчинці Марійці, незвичайної краси з ніжними білими пелюстками квітці – ромашці за знайомство із вставними словами, групами вставних слів і словосполучень за значенням. Попрощайтесь із ними. Час повертатися до класу.

           Вихід

          Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих… Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після відвідування зеленої сонячної  галявини  та зустрічі з квіткою незвичайної краси - ромашкою?

                                                             Образон

    Тема: Звертання непоширені й поширені. Риторичне звертання.                              

                                 Навчальний релаксаційний текст

         Психофізіологічна підготовка

        Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

      Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, який ви маєте вигляд, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

      Введення нового матеріалу через формування мислеобразу

      Уявіть собі невеличку сіреньку пташечку, що за розміром схожа на голуба. Вона досить тендітна, голова та груди світло-сірі з чорними смужками. Побачте її загострені крила та заокруглений хвіст. Придивіться: гарна, красива пташка – це зозуля звичайна, яка підкидає свої яйця іншим птахам. Прислухайтесь, це гучне «ку-ку» добре знає кожен із нас.

        Живе на околиці гаю одна зозулиця, дзвінко так її кування лине, що ніхто не може пройти повз неї. Звертаються до неї з різними запитаннями: про дітей, роки життя, дівування, а вона відповідає «ку-ку». Та ось одного разу прилетіло на дерево, де сиділа зозуля,  двоє маленьких пташенят. Вони  були ще зовсім нерозумні, бо не знали, як звернутися до  мудрої птахи. Зигзиця, не довго думаючи, запитала їх: «Ви чому літаєте без матусі? Вас можуть образити в лісі або часом потрапите в халепу». Пташенята відповіли: «Ми  не знаємо своєї матусі, бо вона нас підкинула  в інші гнізда». Тоді птаха зрозуміла, що це її рідненькі синочки, і вирішила їх навчити чемно поводитись у товаристві. Тож добре слухайте, мої рідненькі, і запам'ятовуйте все, що я вам буду розказувати. «Звертання — це слово або сполучення слів, яке називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. (Люба матусю, не покидай нас). Найчастіше звертання виражаються іменником у формі кличного або називного відмінка: Будьте щасливі та здорові, мої синочки. Звертання можуть бути непоширеними й поширеними. Непоширені — складаються з одного слова: Прилети, матінко, заспівай нам пісеньку! Поширені — складаються з кількох слів: Малий синочку, ти склони себе, як билиночку. Звертання не виступають членами речення та не утворюють з іншими членами словосполучень. На письмі, мої любі дітки, звертання виділяємо комами. Проте якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з великої літери (Дитя моє! Дозволь тебе любити.)»

       «О матусю, ми не хочемо більше слухати,» - звернувся старший синочок. Зозулята не хотіли довго сидіти на одному місці, бо поряд пролітали інші пташенята. Але матуся- зозулечка вмовила  дослухати її, а потім полетіти до татуся, щоб розказати все, що вони почули від неї. «І наостанок, мої дорогенькі дітки. Коли при звертанні є слова о,ой, і вони інтонаційно тісно пов'язані з ним, то комою не відокремлюємо: О дітки, мої дітки, як добре, що ми зустрілися».

       Десь недалечко пролунало  «ку-ку, ку-ку». Це тато прилетів на сусіднє дерево. Дітки-зозулята мерщій  пурхнули  до нього  і почали розповідати про звертання. «Татусю, татусю, звертання — це слово або сполучення слів, яке називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. (Люба матусю, не покидай нас). Найчастіше звертання виражаються іменником у формі кличного або називного відмінка: Будьте щасливі та здорові, мої синочки. Звертання можуть бути непоширеними й поширеними. Непоширені — складаються з одного слова: Прилети, матінко, заспівай нам пісеньку!  Поширені — складаються з кількох слів: Малий синочку, ти склони себе, як билиночку. Звертання не виступають членами речення та не утворюють з іншими членами словосполучень. Тату, мама говорила, що звертання виділяємо комами. Проте якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з великої літери (Дитя моє! Дозволь тебе любити!)

А ще, таточку, коли при звертанні є слова о,ой, і вони інтонаційно тісно пов'язані з ним, то комою не відокремлюємо: О дітки, мої дітки, як добре, що ми зустрілися». Зозулята швидко пурхнули й полетіли в ліс, щоб  знищувати шкідливих комах, особливо волохату гусінь. Адже поїдаючи їх, ці птахи рятують ліси, парки й сади.  

         Подякуйте  нашим новим знайомим – зозулечці, її зозулятам за цікаву зустріч, за знайомство зі звертанням. Попрощайтеся з ними. Час повертатися до класу.

Вихід

          Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих…Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після знайомства з зозулею та її дітьми?

                                                          Образон

Т  Тема: Види обставин (за значенням), способи вираження їх.

                                 Навчальний релаксаційний текст

         Психофізіологічна підготовка

        Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

      Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, як ви виглядаєте, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

      Введення нового матеріалу через формування мислеобразу

     Уявіть собі музичний інструмент, що виспівує голосом людської душі –сопілку. Її вирізав дідусь Леонтій із горіхової гілочки для свого онука Іванка. Придивіться, вона має вісім отворів на корпусі й гарний мережаний візерунок. Українці вважають сопілку національним інструментом, бо без неї не відбувалося жодне народне свято.

      Іванко так любив грати на дудці, що ніколи з нею не розлучався, бо що хлопчик не загадував, усе виспівувала вона. Коли вперше Івась приклав її до губів, то  дивна пісня полилася з неї. «Обставина - другорядний член речення, який указує на місце, час, причину, мету, спосіб дії. Обставини відносяться до дієслів». Хлопчик заграв повільніше, а музичний інструмент протяжно повідомив, що в ролі обставини вживаємо здебільшого прислівники та іменники в непрямих відмінках. (Сиджу біля тину, граю на  дуді). Інколи обставина може виражатися неозначено формою дієслова (інфінітивом) (Я прийшов вас розвеселити), а також фразеологічним зворотом (Іванко стояв ні в сих ні в тих).

      Напередодні Трійці, у суботу, дідусь привіз різне зело з лісу, щоб прикрасити подвір'я й домівку: гілки ліщини, бузини, клена, калини, верби, черемхи, ясена. У День Святої Трійці, у неділю, Іванко вийшов на подвір'я, дістав сопілку та заграв. І сталося диво! Коли хлопчик підходив до гілок ліщини і ставав поруч, то дудка якимось способом? чи як? співала про обставину способу дії (Стояв поруч). Відходив до березових гілок, то чув  пісню про місце (де? куди? звідки?) (Ішов уперед). Про причину (чому? з якої причини?) заспівала дудка біля вербового гілля ( Сказав згарячу). Черемха також почула голос сопілки і допомогла розказати їй про час дії (коли? як довго? відколи?)(Хлопчик завжди грав на сопілці). Біля ясена  дуда заспівала про мету (для чого? з якою метою?) (Зупинився на відпочинок).

        Увечері Іванко побіг у садочок, де росли  черешня й груша. Коли хлопчик доторкнувся до черешні, то сопілка заспівала про умову, усупереч якій відбувається дія (за якої умови? ) (На свято прийдемо за наявності запрошення). А от груша! Вона мала таку сильну енергію, що музичний інструмент защебетав, як соловейко, про дію, стан, ознаку та міру їх вияву (якою мірою? наскільки?). (Заграв тричі) та  допусту (незважаючи на що?) (Заграв попри всі попередження).

       Набігавшись за день досхочу , хлопчик Іванко  міцно заснув. До самого ранку снився  йому дивний сон. «Обставина - другорядний член речення, який указує на місце, час, причину, мету, спосіб дії. Обставини відносяться до дієслів. У ролі обставини вживаємо здебільшого прислівники та іменники в непрямих відмінках.(Сиджу біля тину, граю на  сопілці). Інколи обставина може виражатися неозначено формою дієслова (інфінітивом) (Я прийшов вас розвеселити), а також фразеологічним зворотом (Іванко стояв ні в сих ні в тих). За значенням обставини поділяються на такі види: місця (де? куди? звідки?) (Ішов уперед), часу (коли? як довго? відколи?) (Хлопчик завжди грав на сопілці), причини (чому? через що? з якої причини?) ( Сказав згарячу, мети (для чого? з якою метою?) (Зупинився на відпочинок), умови (за якої умови?) (На свято прийдемо за наявності запрошення), допусту (незважаючи на що?) (Заграв попри всі попередження), способу дії (як? у який спосіб?) (Стояв поруч), міри і ступеня (якою мірою? наскільки?) (Заграв тричі)». Зранку Іванко пішов до школи й розказав свій дивовижний  сон друзям-восьмикласникам.

         Подякуйте  нашим новим знайомим  - дідусеві Леонтію, Іванкові, чарівній сопілці  за захопливу зустріч, за знайомство із обставиною, її видами та способами їх вираження. Попрощайтесь із ними. Час повертатися до класу.

Вихід

Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих… Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після зустрічі з хлопчиком Іванком та чарівною сопілкою?

                                              Образон

Тема: Однорідні члени речення ( зі сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв`язком).

                                 Навчальний релаксаційний текст

         Психофізіологічна підготовка

        Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

      Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, який ви маєте вигляд, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

      Введення нового матеріалу через формування мисле образу

    Уявіть собі  золоте житнє поле, яке дає нам життя та найцінніший скарб - хліб. Відчуйте, як стебла хлібних злаків з кожним повівом вітру нахиляються до посланців синього неба — волошок, ластяться до них і нашіптують їм ніжні слова любові. Вдихніть запах цих квітів, відчуйте їхній аромат! Сонце вже схилилося на захід і не пекло так дошкульно, як  волошка  стрепенулася, ожила  й заговорила: «Сьогодні я виконаю особливу роль – однорідних членів речення, розкажу вам  наші ознаки, повідомлю типи зв'язку та смислові відношення».

         « Я, синя волошка, росту на цьому полі і добре знаю, що однорідні члени речення є рівноправними та граматично незалежними одне від одного, відносяться до одного й того самого члена речення, відповідають на одне й те ж питання і виконують однакову синтаксичну роль. Однорідними можуть бути будь-які члени речення. (Наприклад: Пригощали яблуками й свіжим медом.) Волошки, як і однорідні члени, бувають непоширені (виражені одним повнозначним словом) і поширені (виражені групою слів). У реченні може бути як один, так і кілька рядів однорідних членів. ( У поле, до річки я йду не гуляти, а слухати стежку, хвилю, волошки.)

      Аж тут прилетіло на волошку сонечко семикрапкове, щоб пересвідчитися, що квітці не загрожують попелиці, а також допомогти визначити  типи зв'язку між однорідними членами. Саме сонечко, перелітаючи з однієї квітки на іншу,  виконає роль сполучника сурядності  й допоможе зрозуміти сполучниковий тип зв'язку. (І так свіжо і синьо у небі й душі, тільки никнуть квітки посмутнілі.) Коли сонечко відлітало на інші поля, то зв'язок  між волошками  був безсполучниковий. (Наприклад: Повітря було чисте, прозоре). Повертаючись на волошкове поле, воно знову переповзало з однієї квітки на іншу або лише на окремі, тим самим утворюючи змішаний тип зв'язку. (Пролітають над волошками ластівки, жайворонки й хмарки). Коли повіяв легенький  вітерець, на  житнє поле прилетіли братики сонечка, які виражають смислові відношення між однорідними членами речення – єднальні сполучники: і (й), та (у значенні і), ні…ні  та ін. (Така тиха, зоряна і  ясна ніч); протиставні: а, але, проте, зате, однак, хоч (хоча). (Лине сумна, зате рідна пісня над волошковим полем); розділові:  або, чи, або…або, чи…чи та ін. (Дощ то зашумить, то стихне)».             

        Щойно починає світати над волошковим полем, прокидається чарівний хлопчик Волошка. Він постійно живе в синьооких квіточках, добре знає про однорідні члени речення і хоче ще раз повторити вивчене. «Однорідні члени речення є рівноправними та граматично незалежними одне від одного, відносяться до одного й того самого члена речення, відповідають на одне й те ж питання і виконують однакову синтаксичну роль. Однорідними можуть бути будь-які члени речення. (Наприклад: Пригощали яблуками й свіжим медом.)  Волошки, як і однорідні члени, бувають непоширені (виражені одним повнозначним словом) і поширені (виражені групою слів). У реченні може бути як один, так і кілька рядів однорідних членів. ( У поле, до річки я йду не гуляти, а слухати стежку, хвилю, волошки.)  Зв`язок між однорідними членами речення  може бути сполучниковий  (Відшелестіли волошки й жита); безсполучниковий (Повітря було чисте, прозоре. О і О); змішаний тип  (Пролітають над волошками ластівки, жайворонки й хмарки). Коли повіяв легенький  вітерець, на  житнє поле прилетіли братики сонечка, які виражають смислові відношення між однорідними членами речення – єднальні сполучники: і (й), та (у значенні і), ні…ні  та ін. (Така тиха, зоряна і  ясна ніч); протиставні: а, але, проте, зате, однак, хоч (хоча). (Лине сумна, зате рідна пісня над волошковим полем); розділові:  або, чи, або…або, чи…чи та ін. (Дощ то зашумить, то стихне)».                     

          Подякуйте  нашим новим знайомим  - синьооким волошкам, житньому полю, сонечку семикрапковому, хлопчикові Волошці за знайомство із однорідними членами речення. Попрощайтесь із ними. Час повертатися до класу.

           Вихід

          Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих… Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після відвідування житнього поля  та зустрічі з синьоокими волошками?

                                                     Образон

            Тема: Словосполучення.  Будова й види словосполучень за способами вираження головного слова.

                                 Навчальний релаксаційний текст

         Психофізіологічна підготовка

        Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

      Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, як ви виглядаєте, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

      Введення нового матеріалу через формування мисле образу

      Уявіть собі  українське село з садами квітучими, журавлями високими, побіленими хатами, які обсаджено чорнобривцями, айстрами, мальвами. Вдихніть трунок квітів, відчуйте їхній аромат! Біля однієї чепурної  хатинки стоїть високе засохле дерево, на верхівці якого примостилося старе дерев`яне колесо. На ньому двоє веселиків зліпили гніздо і вивели трьох пташенят.

      Чорногузи – священні птахи, наділені чарівними властивостями. Вони допоможуть нам дізнаємося про словосполучення, будову й види за способом вираження головного слова. Самець і самка виконають роль синтаксичної одиниці - словосполучення, що утворюється в результаті поєднання двох або більше повнозначних слів, одне з яких головне, а інше – залежне (білий лелека). Головним у подружжя є бузько, від якого ставимо  питання, залежним – бузьчиха – відповідає на поставлене питання (сімейне благополуччя). Лелеки турботливі та віддані птахи,  тому поєднуються за змістом  та граматично або тільки за змістом. Бусол старанно клекоче дзьобом, повідомляючи, що не вважають словосполученням:  підмет і присудок (лелеки прилетіли); однорідні члени речення (самець і самка); фразеологізми (опустити крила); поєднання прийменників із іменниками (із лелекою) чи займенників з прийменниками (до них), дієслова з часткою (таки оселилися), складені форми слів (буду літати, найбільш щасливий). У гнізді запищало найстарше пташеня, і ми почули: «За кількістю слів словосполучення поділяють на прості й складні. Прості утворені з двох повнозначних слів (спекотне сонце), а складні  - з трьох або більше повнозначних слів (старе дерев`яне колесо)». Аїстиха тріщить дзьобом, опускає вниз і закидає назад голову, присідає на довгих ногах, розповідає: «У словосполученні слова можуть з`єднуватися трьома видами підрядного зв`язку: узгодженням, керуванням, приляганням. При узгодженні залежне слово вживається в тому самому роді, числі й відмінку, що й головне слово (щаслива родина, щасливої родини). При  керуванні головне слово вимагає від залежного певної граматичної форми (прилетіли до нас). Прилягання – це такий вид підрядного зв`язку, при якому залежне слово, будучи незмінним, з`єднується з головним тільки за змістом. Наприклад: голосно тріщить». Найменше пташеня заклекотало  про види словосполучень за способом вираження головного слова: «Іменні (побілені хати), дієслівні (вдихніть трунок), прислівникові (зовсім недавно) ».

       Подивіться ще раз на цих дивовижних птахів – символ щастя, добробуту, любові до рідної землі. Запам`ятайте  все, що вони повідомили нам про словосполучення - синтаксичну одиницю, яка утворюється в результаті поєднання двох або більше повнозначних слів , одне з яких головне, а інше – залежне (білий лелека). Добре  усвідомте, що не є словосполученням: підмет і присудок (лелеки прилетіли); однорідні члени речення (самець і самка); фразеологізми (опустити крила); поєднання прийменників із іменниками (із лелекою) чи займенників з прийменниками (до них), дієслова з часткою (таки оселилися), складені форми слів (буду літати, найбільш щасливий). За кількістю слів словосполучення поділяють на прості - утворені з двох повнозначних слів (спекотне сонце), й складні - з трьох або більше повнозначних слів (старе дерев`яне колесо). У словосполученні слова поєднуються трьома видами підрядного зв`язку: узгодженням, керуванням, приляганням. При узгодженні залежне слово вживається в тому самому роді, числі й відмінку, що й головне слово (щаслива родина, щасливої родини). При  керуванні головне слово вимагає від залежного певної граматичної форми (прилетіли до нас). Прилягання - при якому залежне слово, будучи незмінним, з`єднується з головним тільки за змістом. Наприклад: голосно тріщить. За способом вираження головного слова словосполучення бувають іменні (побілені хати), дієслівні (вдихніть трунок), прислівникові (зовсім недавно) .

         Подякуйте  нашим новим знайомим  - лелекам, їхнім пташенятам за захопливу зустріч, за знайомство із одиницею синтаксису – словосполученням. Попрощайтесь із ними. Час повертатися до класу.

Вихід

Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих… Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після зустрічі з чарівними лелеками та їхніми  пташенятами?

                                                        Образон

           

Тема: Джерела української фразеології

Навчальний релаксаційний текст

Психофізіологічна підготовка

Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, який ви маєте вигляд, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

Введення нового матеріалу через формування мислеобраз

Уявіть себе у Великих Сорочинцях на традиційному ярмарку. Побачте торгові ряди, рундуки, павільйони з крамом, де продають екзотичні продукти, доставлені з півдня. Вабить око різнобарв’я посуду, що грає, виблискує. Відчуйте смак напоїв, солодощів місцевого приготування, атмосферу невимушеності, розкутості, веселого, доброго людського спілкування. Ярмаркові цьому притаманне щось святкове. На кожному кроці виявляє себе тут народна вигадка, гумор, дотепність.

Придивіться до особливого ярмаркового товару, завезеного з країни Фразеології. Його не можна  купити за жодні гроші. Наш погляд привертає рундук з написом «Жива народна мова». «Біля нього не потрібно теревені правити чи витрішки продавати, бо можна облизня спіймати», – сказав продавець. Ми швидко йдемо далі до столу з написом «Усна народна творчість». Така тут краса, що ні в казці сказати, ні пером описати, аж очі засліпило. Біля третього рундука стоять люди різних професій і вигукують якісь гасла. «Куди голка, туди й нитка», – промовляв кравець. «Де тонко, там і рветься», – бурмоче ткач. «Куй залізо, поки гаряче», – вистукує коваль. «Коронний номер!» – виголошують артисти. Підходимо до ляди з вивіскою «Біблійні вислови», чуємо від святого отця, що «не одним хлібом живе людина, тому треба працювати в поті чола, не чекати манну небесну».  Пройшовши далі, бачимо напис «Давньогрецька міфологія, антична культура». Які цікаві фразеологізми! Тому ми вирішуємо затриматися біля цього рундука. «Потрібно завжди зберігати олімпійський спокій та нести в собі вогонь Прометея», – сказав продавець. Не залишає нас байдужими рундук з написом «Вислови відомих людей». Підійдімо ближче, почуймо: «Караюсь, мучусь, але не каюсь» (це вислів Тараса Шевченка). «Нове життя нового прагне слова» (автор Максим Рильський). «Найбільший скарб усього людства є сама людина» (так сказав Олександр Довженко). Ці образні вислови вийшли з відомих літературних джерел і стали узагальненим стислим вираженням важливої думки, ідеї.

Ось і наярмаркували: купили смачних горішків, духмяних млинців та пиріжків, солоних оселедців, мочених кислиць. Та найцінніше, що придбали  на торговиці, – знання про джерела української фразеології. Більшість фразеологізмів походить із живої української мови (теревені правити, витрішки продавати) та усної народної творчості (ні в казці сказати, ні пером описати). Значна частина є виразами професійно-виробничого мовлення (куди голка, туди й нитка; де тонко, там і рветься; куй залізо, поки гаряче). Є такі, що походять з давньогрецької міфології, античної культури, Біблії (не одним хлібом живе людина, олімпійський спокій, вогонь Прометея). Окрему категорію становлять вислови відомих людей («Караюсь, мучусь, але не каюсь», «Нове життя нового прагне слова»).

Незабаром ми повернемося додому, будемо всіх пригощати ласощами. А поки що подякуйте всім продавцям за їхню гостинність, привітність, подякуйте ярмарку за можливість тут побувати, подякуйте фразеологізмам за їхню пізнавальну функцію.

Вихід

Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих… Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після відвідування ярмарку та зустрічі з фразеологізмами?

                                              Образон, створений учителем

                                             Тема: Написання не з прикметниками

                                                    Навчальний релаксаційний текст

Психофізіологічна підготовка

        Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

       Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, який ви маєте вигляд, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

                         Введення нового матеріалу через формування мислеобразу

     Уявіть собі ляльку-мотанку, яку щойно виготовила майстриня і поставила на полицю. Погляньте  на її світлу вишиту сорочечку, під`юпник і запаску. Мотанка безлика, замість очей, рота – хрест – знак сонця, добробуту, на голові український віночок. Відчуйте тепло  рук майстрині, любов і турботу, з якими створена ця дивовижна лялька.

      Ви тільки уявіть собі, як сумно та тоскно самотньо стояти на полиці. Лялька подивилася донизу, зіскочила на підлогу і подалася на  вулицю. Тільки-но відійшла від будиночка , як зустріла таких, як і вона, шукачів пригод. Вони вирішили, що  разом підуть у чарівне містечко. «Якщо ми підемо вкупі, то нам буде весело, цікаво,- сказала лялька , - я вас  навчу,  як потрібно писати  не   з прикметниками». Лялька підняла голову до неба і промовила: «Неозорий краєвид розкинувся перед нами ген-ген  аж до обрію. Розумієте, озорого краєвиду не буває, тому  слово неозорий пишемо разом ( без не не вживається). А от шлях, який нам доведеться подолати, буде нелегкий, тобто важкий. Слово нелегкий можна замінити синонімом без не, тому нелегкий  також пишемо разом. А ще я хочу, щоб ви вірили в свої сили та мрію, тому  що для цілеспрямованної людини не існує недосяжних висот. Недосяжних пишемо разом, бо префікс –недо- надає значення неповноти якості. Справді, цікаво, пізнавально і захопливо.» Через декілька кілометрів подорожні зустріли інше товариство –  не добре, а лихе ( пишемо не з прикметником окремо, бо є протиставлення). Вони хотіли приєднатися до  першого гурту, але лялька-мотанка виступила посередником між ними, тому що її головне призначення – бути  захисницею, оберегом дому, родини. У ввічливій формі мотанка пояснила, чому їм краще піти окремо. Поглянувши в бік лихих людей, лялька подумала: «Далеко не досконалі люди». І  пояснила: не пишемо окремо з прикметником , бо перед присудком стоїть слово  далеко, а ще можуть стояти зовсім, аж ніяк, ні до чого.  І останнє, чому окремо треба йти. Тому що  прикметник виступає присудком  (після не можна вставити слова є, був, була тощо). Це завдання не складне.  Ніхто не став заперечувати, бо лялька-мотанка – народна лялька, символ жіночої мудрості, вона несе в собі сонячну енергетику.

      Важливо знати: існує безліч видів мотанок – берегиня-годувальниця, зерновушка, пеленашка, трав`яничка, а сьогодні ми ще познайомилися з научалкою. Тож треба добре запам`ятати  той  матеріал, який нам в незвичній формі подала  лялька-мотанка . Отож, не з прикметниками пишемо разом, коли  прикметник без не не вживається (неозорий, невмирущий). Якщо  прикметник з не можна замінити синонімом без не (нелегкий (важкий)).У складі префікса недо-, що надає значення неповноти якості (недосяжний). Окремо пишемо, якщо є протиставлення (не глибокий, а мілкий), а також  прикметник з не є частино складеного іменного присудка та якщо перед прикметником стоять слова зовсім, аж ніяк, ні до чого (ні до чого не здатна людина). 

   Лялька-мотанка незабаром повернеться на свою поличку, щоб виконувати свою основну роль - приносити в родину добро, злагоду, любов і достаток. А  ми повинні подякувати їй за знайомство з нею, неповторні хвилини спілкування та грунтовні знання  з теми «Правопис не з прикметниками», а майстрині – за неперевершений мистецький  витвір. 

            Вихід

      Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих… Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після зустрічі з лялькою-мотанкою?

                                     Образон, створений учителем

  Тема: Особові та зворотний займенники

Навчальний релаксаційний текст

Психофізіологічна підготовка

Сядьте так, щоб вам було зручно. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, який ви маєте вигляд, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

Введення нового матеріалу через формування мислеобразу

Уявіть себе на чудовій галявині. Вона така привітна! Подивіться навколо! Що ви бачите? Якої форми рослини? Розміру? Якого вони кольору? Які звуки ви чуєте на галявині? (пауза) Вам вони подобаються? Вдихніть повітря! Скільки тут росте духмяних трав! Вони ваблять своїм ароматом, з яким не хочеться розставатися. Відчуйте аромат цієї галявини! (пауза). Подивіться на небо. Бачите, як світить сонечко? Відчуйте, як його промінчики торкаються вашого обличчя. Тут є все, щоб відчувати себе щасливим. Відчуйте щастя і радість!

          Попросіть лісову галявину стати символом займенника, який вказує на предмети, але не називає їх. Бачите, серед трави з`явилась ягідка. Вона дивиться прямо на вас, це незвичайна  ягідка. Ми не знаємо, як вона називається. Подивімося, якої форми Ягода, якого розміру та кольору. Назвемо її Я...Ягода на лісовій галявині –символ особового займенника Я . Подивіться, ягідка сховалася в гарних кольорах. КвіТИ також без імені. Ніхто ніколи не бачив їх. Нехай квіТИ покажуть усі відтінки свого кольору. Нехай вони стануть символом особового займенника ТИ. КвіТИ  і Ягода живуть у МИшачій траві. МИ любимо Ягоду і квіТИ. Ми радіємо, коли бачимо МИшачу травичку. Нехай МИшача травичка стане символом особового займенника – МИ. Ягода і КвіТИ живуть у МИшачій травичці. Я і ТИ – утворюють особовий займенник МИ. А зараз погляньте в інший бій. Бачите там неймовірної краси метелика! Який  же ВІН гарний ! ВІН легкий! ВІН граційний! Нехай метелик стане символом займенника ВІН. Погляньте, діти, над галявиною пурхає бабка з тоненьким блакитним тільцем  та прозорими блискучими  крильцями. Ця чудова літунка  оглядає  свою ділянку і носиться  над нею туди-сюди, наче вартовий. Попросимо її стати символом особового займенника ВОНА.  Бабка, не повертаючи голови, побачила  на верхівці травинки маленьке мурашеня, яке  вилізло так високо, щоб подивитися  на сонечко  та  швидше полетіти до власної домівки, бо заблукало. Нехай  беззахисне мурашеня –  це символ особового займенника ВОНО. Усім тут любо та весело на цій  чарівній   галявині. Дивіться, дивіться, тут не один метелик. Їх багато! ВОНИ всі різні! ВОНИ всі красиві! Нехай ця зграйка метеликів стане символом займенника – ВОНИ. Як чудово  ВОНИ спілкуються! Не вистачає тільки вас. ВИ підійдіть до них! ВИ відчуєте їх дружбу і красу! ВИ поспілкуйтеся з ними. І тоді ВИ станете символом особового займенника ВИ. Раптом повіяло вітерцем, і вся галявина ожила. Ягідка, квіТи  та МИшача трава   шепотіли пісеньку про числа та відмінки, а неймовірної краси метелик літав над квіточками, пишався своєю родовою ознакою та вигукував : «СЕБЕ я оспівую, СЕБЕ я славлю». Усі мешканці галявини помітили, що цей хвалько завжди говорить тільки про СЕБЕ, намагається звернути увагу тільки на СЕБЕ. Через це ніхто не хотів з ним товаришувати. Залишився він  сам. Немає в нього тепер роду, а раз сам, то і числа немає. Та найбільша біда — не має він свого повного імені, тому що не має Називного відмінка. Задумався метелик. Та що поробиш. Отак і живе сам собі. Про СЕБЕ думає, собою зайнятий. Попросимо його  стати символом зворотного  займенника СЕБЕ. Шкода,  що цей красун не знав простого твердження: «Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе».

               А тепер ще раз погляньте на чудову  галявину займенників. Ягода  - займенник Я, квіТИ – займенник ТИ, МИшача травичка – займенник МИ, граційний метелик – займенник ВІН, бабка-літунка -  займенник ВОНА, беззахисне мурашеня –  особовий займенник ВОНО , зграйка метеликів -  займенник ВОНИ, ви – це символ займенника ВИ, і хвалькуватий метелик-  це зворотний займенник СЕБЕ.

            Наша уявна подорож по лісовій галявині закінчується. Пошліть подяку нашій чудовій галявині, ягідці, квітам, метеликам, бабці, мурашеняті за їхню привітність, неповторність, неймовірну красу, адже  вони є невід’ємною частиною світу природи, від якого ми залежні. Пошліть любов собі.

Вихід

 «Виведення» нового матеріалу через формування мислеобразу

 Обговорення

 -Чи вдалося вам розслабитися  та уявити лісову галявину?

 -Усі бачили галявину?  Ягоду?  Квіти?  Метеликів?  Себе?

 - Де живуть квіти і ягода? Якої вони форми, якого разміру?

 -Якого  розміру і кольору дивовижний  метелик? Якої  він форми?

 -Які почуття охопили , коли ви опинилися на галявині ?

- Чому  і що вигукував неймовірної краси метелик?

- Що вам найбільше сподобалось під час мандрівки?

 - Чим наповнився ваш внутрішній світ?

 -Чи хотіли б ви знову повернутися на галявину?

- Робота з навчальним образоном, нанесення в зошиті мислеобразу інформації, отриманої під час релаксації.

- Намалюйте галявину і те, що ви на ній побачили.  Згадайте інформацію, яку вам розповіли мешканці галявини. Напишіть на малюнку всѐ, що ви запам`ятали.

-Розгляньте образон (вчителя) на слайді.  Звірте свої записи з запропонованими.

Представлення образону, створеного вчителем (проєктуємо на екран).       

 

Бесіда

- Подивіться, будь ласка, на створений мною образ. Порівняйте його зі своїми.

- Яку інформацію було важко пригадувати?

- Що хочете змінити у своєму образоні?

Тема: Правопис складних іменників

Навчальний релаксаційний текст

Психофізіологічна підготовка

Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, який ви маєте вигляд, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

Введення нового матеріалу через формування мислеобразу

Уявіть, що ви завітали в гості до відомого письменника. Він зустрічає вас у робочому кабінеті за дубовим столом. Поряд диван-ліжко, неподалік книжкові полиці, на стінах портрети й фотографії митця, вистукує годинник. На столі – вазон із польовими квітами. Придивіться уважно: усі речі чарівні, вони пам’ятають події, що відбувалися в житті господаря.

Сьогодні в письменника ювілей і вечір спогадів. Послухаймо його: «За свій вік я написав багато творів, але найціннішим для мене є двотомник «Правопис складних іменників: разом та через дефіс». Перший том «Разом з іменниками» складається з п’яти розділів і докладно висвітлює життєпис найчисленнішої та найуживанішої частини мови — іменника. У першому розділі розповідається про складні іменники, утворені за допомогою сполучного голосного (чорногуз, лісостеп). У другому я описав той період, коли іменник поєднується з наказовою формою дієслова (горицвіт). Третій розділ для мене особливий, тому що сьогоднішній ювілей – сторіччя – безпосередньо пов’язаний із іменниками, утвореними поєднанням числівникової життя я присвятив четвертому розділу, бо намагався поєднати іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-, щоб вони писалися разом (південь, півкуля, полумисок, напівавтомат). П’ятий розділ першого тому є завершальним. У ньому я описав іменники, утворені з трьох і більше основ (веломотоспорт, ліспромгосп)».

Аж ось митець стомився і задрімав. Речі, які через довгий час спілкування зі своїм господарем перетворилися на чарівні, перебиваючи один одного, починають розповідати далі. Першим мовить диван-ліжко: «Іменники, утворені з двох слів без допомоги сполучного голосного пишемо через дефіс. І я цьому підтвердження диван-ліжко». Другою зазначає драбина, що стоїть біля полиці з книгами: «Кожний мій щабель – це іншомовний елемент віце-, екс-, максі-, міні-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-, анти-, контр- і тому тепер пишемо їх за Новим правописом тільки разом (віцепрезидент, ексчемпіон, обермайстер, лейбмедик). Прикро, що господар купив мене пізніше, ніж написав свій перший том». Обізвався і годинник на стіні: «Я розкажу про іменники, що означають складні одиниці виміру (кіловат-година). Наш господар багато їх витратив для написання своїх шедеврів. Їх також пишемо через дефіс». Не мовчать і книги на полицях: «Наш хазяїн скільки нас написав, що навіть здобув науковий ступінь (член-кореспондент) і право писати іменники, що означають професію, спеціальність, науковий ступінь через дефіс». У відчинене вікно дує норд-вест і несе на своїх крилах оповідь про проміжні частини світу, які пишемо через дефіс (норд-вест). На столі стоїть вазон з польовими квітами, які подарували онуки. Саме брат-і-сестра, мати-й-мачуха, іван-чай нагадали нам про те, що складні іменники, які позначають назви рослин, пишемо через дефіс.

Наш митець прокинувся, і всі чарівні предмети замовкли, зробивши вигляд, що нічого особливого не відбувалося. Він узяв свій двотомник і почав перегортати, щоб знову оновити в пам’яті події минулих літ. А ми разом із ним ще раз пригадаємо правопис складних іменників. Отже, разом пишемо складні іменники, утворені за допомогою сполучного голосного (чорногуз, лісостеп), коли іменник поєднується з наказовою формою дієслова (горицвіт), іменниками, утвореними поєднанням числівникової основи з іменником (сторіччя), іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-, якщо з наступним іменником становлять єдине поняття й не виражають значення половини (південь, полумисок, напівавтомат), іменники, утворені з трьох і більше основ (веломотоспорт, ліспромгосп), з іншомовними елементами віце-, екс-, максі-, міні-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-, анти-, контр- (віцепрезидент, ексчемпіон, обермайстер, лейбмедик). Пишемо через дефіс, коли іменники, утворені з двох слів без допомоги сполучного голосного (диван-діжко), коли іменники означають складні одиниці виміру (кіловат-година), професію, спеціальність, науковий ступінь (член-кореспондент), проміжні частини світу (норд-вест), складні іменники, які позначають назви рослин (брат-і-сестра, мати-й-мачуха).

Письменник підвівся з крісла й пішов святкувати свій ювілей. А поки що подякуйте йому, чарівним предметам за цікаву розповідь, робочому кабінету за можливість побувати в ньому. А ми від усієї душі приєднуємося до всіх побажань і поздоровлень. Гарного Вам настрою і міцного здоров’я!

Вихід

Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих… Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після гостин і зустрічі з відомим письменником та його фантастичними предметами?

 

Образон, створений учителем

 Тема: Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Навчальний релаксаційний текст

Психофізіологічна підготовка

Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги… Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими… Усміхніться, адже ви такі гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, як усміхається кожна клітинка Вашого тіла…

Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Уявіть запахи навколо вас… Уявіть себе на місці спокою, як ви виглядаєте, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок… Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

Введення нового матеріалу через формування мислеобразу

Вирушаймо в уявну мандрівку теренами нашої рідної Донецької області. Цікавою пам’яткою на правому березі річки Північний Донець є Святі гори. Схили цих гір покриті лісом. Екологічна стежка під назвою «Дубовий Гай» веде від легендарного озера Бездонне до трьохсотрічної діброви, де росте найдавніший дуб, якому більше 600 років.

Уявіть себе на чарівній стежці біля могутнього велетня. Побачте його  кремезний стовбур із міцними розгалуженими гілками, послухайте спів пташок, вдихніть запах свіжої зелені. Підійдіть ближче, притуліться до дуба, обхопіть його руками і відчуйте потужну енергетику цього велетня. Придивіться: на стовбурі написано «Прикметник». Зверніть увагу на його міцне коріння, що виступає з-під землі. По праву руку від нас на ньому написано: «який?» (могутній), по ліву – «чий?» (Перунів). Саме на такі питання відповідає прикметник.

 Із давніх-давен дуб був символом сили, святості, міцності, через це і здобув собі пошану людей. Подивіться, хтось із відвідувачів написав: «О! Знак!» І це не випадково, адже прикметник – це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета. Погляньте, на висоті чотирьох метрів стовбур дерева розгалужується на три гілки. На першій прочитаємо: число (однина – міцний) або (множина – міцні). На другій – рід (чоловічий – кремезний, жіночий – кремезна, середній – кремезне). На третій – відмінки (називний – міцний, родовий – міцного, давальний – міцному, знахідний – міцний, орудний – міцним, місцевий – (на) міцному).

Уявіть, як віє легенький вітерець, і на землю зістрибує маленький жолудь, повідомляючи нам про те, що початкова форма прикметника – це  називний відмінок однини чоловічого роду (могутній). Послухайте, шелестять листочки, розтривожені витівкою непосидючого малого, і також розповідають нам про свою роль – синтаксичну: «Прикметник залежить від іменника, то найчастіше буде виступати означенням у реченні, а рідше  –  присудком». (Могутній дуб росте на чарівній стежці. Він був дивовижний.

Обійдіть навколо дерева-прикметника ще раз. Погляньте, який він гарний! Усвідомте, що саме він допомагає повніше розкрити властивості предмета, характеризує його з різних боків, робить мовлення образним, яскравим, емоційним. І щоб не збідніла наша мова, ми завжди повинні збагачувати її прикметниками, які виражають ознаку предмета й відповідають на питання який?(могутній), чий?(Перунів). Також мають такі морфологічні ознаки: рід (чоловічий – кремезний, жіночий – кремезна, середній – кремезне), число (однина – міцний) або (множина – міцні) та відміноки (називний – міцний, родовий – міцного, давальний – міцному , знахідний – міцний, орудний – міцним, місцевий – на міцному). Початковою формою прикметника завжди є називний відмінок однини чоловічого роду (могутній). У реченні найчастіше виступає означенням, рідше – присудком (Могутній дуб росте на чарівній стежці. Він був дивовижний.). У художньому мовленні прикметники часто виконують функцію епітетів, метафор.(Золоте листя кружляє над землею).

         Ми попрощалися з дубом-велетнем, якому більше 600 років, і повертаємося додому. Подякуйте чарівній стежці під назвою «Дубовий Гай», за можливість тут побувати, а дубові — за знання, які він вам подарував. Частіше відвідуйте чарівні куточки нашого рідного краю, щоб відчути єдність з природою і стати  по-справжньому щасливими.

Вихід

Відчуйте ступні ніг… Прилив сил до ніг та рук… Відчуйте спину та плечі… Поворушіть пальцями, стисніть їх… Порухайте долонями, плечима… У Вас може з’явитися бажання напружити шию… Поверніть голову праворуч, ліворуч… Усміхніться та зробіть глибокий вдих… Не поспішаючи, доторкніться до щік, очей… Ось ви знову в нашому класі. Як Ви себе почуваєте після відвідування чарівної стежки  та зустрічі з могутнім дубом?

                                          Образон, створений учителем