Художній
образ — визначення
Худо́жній
о́браз — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його
предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на
відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять. Формою
мислення у мистецтві виступає художній образ. Це основа будь-якого виду мистецтва,
а спосіб творення художнього образу — головний критерій приналежності до різних
видів мистецтва. Образи виникають у свідомості людей під впливом реальної
дійсності, сприйнятої за допомогою органів чуття. Вони є копіями, відбитками
дійсності. Образи зберігаються в пам'яті і можуть бути відтворені уявою. На
основі образів пам'яті митець створює нову реальність — художній образ, який у
свою чергу викликає у свідомості людей (слухачів, глядачів) низку уявних
образів. В художньому творі образ виступає на перший план, і через нього
пізнається значення, думка, ідея.
Прототип в
літературі.
Прототип (від дав.-грец. Πρῶτος - перший + τύπος - відбиток,
відтиск; первообраз) - прототип, конкретна історична чи сучасна автору
особистість, яка послужила йому відправним моментом для створення образу.
Прототип (від грец. Protótypon) - первісний зразок (прототип); дійсне обличчя,
яке послужило автору прообразом літературного типу; літературний тип, образ, що
послужив зразком для іншого автора. Прототип (від грец. Protótypon - прообраз),
реальна особа, уявлення про який послужило письменнику першоосновою при
створенні літературного типу, образу людини - героя твору. Сенс і значення
літературного героя незмірно ширше безпосередньої «натури» («зразка»,
«оригіналу»), що відтворюється художником. Реальна людина, стаючи предметом
художнього зображення, перетворюється настільки, що перестає бути рівним собі.
Образ людини не тільки відтворює окремі особливості прототипу, не тільки
відображає породжений епохою тип особистості: він - здійснення нової особи, що
знаходить самостійне буття. Цим пояснюється його здатність ставати «прообразом»
особливої породи людей в самому житті («тургеневские жінки») або прототипом
для творів іншої епохи (образ грибоєдовського Молчалина в творах М. Є. Салтикова-Щедріна).
Напрями та жанри можуть впливати на роль прототипу. Максимальне «рівняння» на
прототип - в «документальної прозі»; однак і тут залишається змістовне
відмінність між героєм і прототипом, що виявляє «особистісну» точку зору автора
(наприклад, «Як гартувалася сталь» М. Островського або нарисові повісті А.
Яшина, Е. Дороша та ін.). Значення дослідження прототипу залежить від його
характеру. Чим яскравішим явищем суспільства та історії є прототип, тим більший
сенс набуває його вивчення і зіставлення з образом, оскільки виходить
відображення в мистецтві надзвичайно важливого, змістовного, типового явища
суспільства. Прототипом можуть виступати не тільки реальні особистості, а й
персонажі з інших творів.
Офіційна програма ЗНО з
української літератури 2017 року
Назва розділу
Зміст літературного матеріалу (письменники, твори)
Предметні уміння та навички
1. Усна народна творчість
Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та
родинно-побутових пісень.
Пісні Марусі Чурай:«Віють вітри»,
«За світ встали козаченьки»
Історичні пісні:«Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то хміль».
Тематика, образи, зміст народних дум і балад.
«Дума про Марусю Богуславку».
Балада «Ой летіла стріла»
Учасник ЗНО повинен уміти:
Аналізувати літературний твір чи його уривок.
Розрізняти види і жанри усної творчості.
Розрізняти і називати різновиди календарно-обрядових пісень.
Аналізувати зміст, образи, настрої суспільно-побутових і
родинно-побутових пісень.
Визначати провідні мотиви історичних пісень, характеризувати образи
героїв – історичних осіб.
Визначати тематику й художні особливості балад і дум, пісень Марусі
Чурай.
Виділяти у фольклорних творах анафори, рефрени, постійні епітети,
персоніфікацію, символи, гіперболу, визначати їхню художню роль.
2. Давня
українська
література
«Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині
Ольги)
«Слово про похід Ігорів»
Григорій Сковорода: «De libertate», «Всякому місту–звичай і права»,
«Бджола та Шершень», афоризми
Знати основні теоретико-літературні поняття:
- художній образ;
- прототип;
- тема, ідея, мотив художнього твору;
- проблематика та конфлікт у художньому творі;
- сюжет і композиція літературного твору;
- позасюжетні елементи;
Знати та вміти визначати в літературному творі тропи:
- епітет;
- порівняння;
- метафору;
- алегорію;
- гіперболу.
3. Література кінця XVIII
— початкуXX ст.
Іван Котляревський: «Енеїда», «Наталка Полтавка»
Г. Квітка-Основ’яненко: «Маруся»
Тарас Шевченко: «Катерина»,
«Гайдамаки», «Кавказ», «Сон (У всякого своя доля...)», «І мертвим, і
живим, і ненарожденним…», «Заповіт»
Пантелеймон Куліш: «Чорна рада»
Іван Нечуй-Левицький: «Кайдашева сім’я»
Панас Мирний: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Іван Карпенко-Карий: «Мартин Боруля»
Іван Франко: «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»
Знати основні теоретико-літературні поняття:
- сентименталізм, романтизм, реалізм, їхні ознаки;
- епос, новела, оповідання, повість, роман, різновиди повісті та роману;
- лірика, сонет, гімн, послання, поема, тематичні різновиди лірики;
- драма, комедія, трагедія, трагікомедія, власне драма, драма-феєрія.
- Види комічного: гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск, бурлеск,
травестія.
4. Література XX ст.
Михайло Коцюбинський: «Тіні забутих предків», «Intermezzo»
Ольга Кобилянська: «Земля»
Леся Українка: «Contra spem spero!», «Лісова пісня»
Микола Вороний: «Блакитна Панна»
Олександр Олесь: «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»
Павло Тичина: «О, панно Інно...», «Пам'яті тридцяти», «Ви знаєте, як
липа шелестить…»
Максим Рильський: «Молюсь і вірю…»
Микола Зеров: «Київ – традиція»
Микола Хвильовий: «Я (Романтика)»
Юрій Яновський: «Дитинство»
Володимир Сосюра: «Любіть Україну!»
Валер’ян Підмогильний: «Місто»
Остап Вишня: «Моя автобіографія», «Сом»
Микола Куліш: «Мина Мазайло»
Богдан-Ігор Антонич: «Різдво»
Олександр Довженко: «Україна в огні», «Зачарована Десна»
Андрій Малишко: «Пісня про рушник»
Василь Симоненко:«Ти знаєш, що ти - людина...», «Задивляюсь у твої
зіниці...»
Олесь Гончар: «Залізний острів»
Григір Тютюнник: «Три зозулі з поклоном»
Василь Стус: «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена,
явися!..»
Іван Драч: «Балада про соняшник»
Ліна Костенко: «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське
альфреско», «Маруся Чурай»
Учасник ЗНО повинен:
Визначати місце і роль митця в літературному процесі.
Знати основні теоретико-літературні поняття:
- український модернізм і його особливості;
- модерністські напрями та течії: імпресіонізм, неоромантизм, символізм,
експресіонізм;
Знати основні теоретико-літературні поняття:
- поетичний синтаксис (інверсія, тавтологія, антитеза, анафора,
паралелізм);
- риторичні звертання і запитання,
- алітерація, асонанс;
- різновиди роману (роман у новелах, роман у віршах);
- кіноповість;
- усмішка.
Вміти пояснювати поняття:
- «Розстріляне відродження»;
5. Твори українських
письменників-емігрантів
Іван Багряний: «Тигролови»
Євген Маланюк: «Стилет чи стилос?»
Учасник ЗНО повинен:
Орієнтуватися в творчості українських письменників-емігрантів.
Знати особливості пригодницького роману.
6. Сучасний літературний
процес
Загальний огляд, основні тенденції.
Постмодернізм як літературне явище
Учасник ЗНО повинен:
Орієнтуватися в основних тенденціях розвитку сучасної літератури;
Визначати найхарактерніші ознаки постмодернізму.
Джерело: http://ukrclassic.com.ua/programa-zno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua