НАВІЩО ПОТРІБНО ГОТУВАТИ УРОКИ ВДОМА, РОБИТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ?

НАВІЩО ПОТРІБНО ГОТУВАТИ УРОКИ ВДОМА, РОБИТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ?

Якщо ти не робиш домашні завдання, ти шкодиш тільки собі: просто ти не вивчиш як слід або не відпрацюєш на практиці, а значить, не засвоїш того, що тобі необхідне. (Домашні завдання задаються зовсім не для того, щоб принести задоволення твоєму вчителеві.) Виконання домашніх завдань поза класом навчить тебе також іншим речам, наприклад, правильно планувати свій час, працювати самостійно і користуватися бібліотекою.

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

Перший етап — ви якомога більше завдань виконуєте разом із ди­тиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй бракує, з'ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії. Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви по­винні бути переконані, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дити­ні необхідне відчуття успіху. Оцініть із нею результат. Після кож­ної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь зна­чок, наприклад знак оклику або задоволений смайлик. Через якийсь час ви разом із дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є пере­шкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Основним на цьому етапі має бути усвідомлен­ня дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі сво­їми труднощами. Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобить­ся. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу — у тому, аби дитина пе­реконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви зав­жди її підтримаєте. Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу знадобиться на те або інше завдання, і контролює се­бе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіря­єте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такими підхід займе у вас багато часу і сил? А хі­ба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упу­щеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від ди­тини, якщо ми самі не можемо організувати та спланувати свою до­помогу?

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1. : заспокойтесь. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма. Правило 2. Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас. Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. Правило 4. : не бийте лежачого. Двійка, а для когось і сімка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги. Правило 5. : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього. Правило 6. : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначущіші для неї самої. Правило 7. : головне : хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи. Правило 8. – найважче : оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана. Правило 9. : не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Правило 10 : виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Правило 11 : ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Правило 12 : не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. Якщо ж в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя у навчанні.   Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднувати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення.

Батьківський катехізис

(Закони добре організованого виховання школярів)

1. Пам’ятайте, що навчання — один з найвибагливіших видів праці, а ро­зумові сили і можливості дітей неоднакові.
2. Не треба вимагати від учня неможливого. Під час навчання важливо визначити, на що здатна дитина даної миті та як розвинути її розумові здібності.
3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо супроводжується механіч­ним повторенням, зубрінням, а не вимагає напруження розумових сил, пізнавальної активності, думки і дії.
4. Найпростіший метод виховання, який не потребує ані часу, ані розу­му,— покарати дитину, а відтак озлобити чи навіть зламати її.
5. Уникайте надмірного опікування, викриків, примусу й наказових ін­тонацій. Все це зумовлює протидію з боку дитини, спричиняє психіч­ні травми, вбиває в ній бажання й цікавість до навчання.
6. Розвивайте інтелектуальні прагнення, ініціативу та самостійність ди­тини як під час навчання, так і в позаурочних справах.
7. Пам’ятайте, що, згідно з науково обґрунтованими нормами, учням на виконання домашніх завдань дається:
1. до 1 год. (1 клас);
2. до 1,5 год. (2 клас);
3. до 2 год. (3—4 класи);
4. до 2,5 год. (5-6 класи);
5. 3 год. (7 клас);
6. 4 год. (8 клас).
8. Привчайте дітей користуватись годинником і не дозволяйте їм про­сиджувати за домашніми завданнями понад норму встановленого тер­міну. Це тільки шкодить їхньому здоров’ю й погано позначається на розумовому розвитку. На вихідні й святкові дні завдання задавати не варто.
9. Не змушуйте учня писати спершу в чернетці, а потім переписувати в зошит виконані завдання. Це призводить до перевтоми дитини і не­гативного ставлення до навчання.
10. Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина одержить за виконану роботу не таку оцінку, якої б вам хотілось. По-перше, оцінка має виховне зна­чення, по-друге, це не остання робота й не остання оцінка.
11. Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в навчан­ні, визначити індивідуальну стежку розумової праці.
12. Перевіряйте домашні завдання, виконанні дітьми, особливо на пер­шому етапі навчання. Але вашими оцінками мають бути: «задоволе­ний», «не задоволений». Можна додати слово «дуже». Будьте певні: завтра дитина буде працювати старанніше, аби побачити ваше задо­волення.
13. Здоров’я дитини — «крихка кришталева кулька», і тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя і середовище. Організуйте пра­вильний розпорядок життя дитини: харчування, навчання й відпо­чинок.
14. Організовуючи різні ігри та види навчальної діяльності, не забувай­те про фізичний стан дітей, особливо розвиток м’язів пальців і кистей рук. Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслен­ня, гри на музикальному’інструменті.
15. 13. Обов’язково помічайте навіть незначні успіхи дітей, спонукайте їх до сумлінного навчання і гарної поведінки. Використовуйте для цього підбадьорюючі слова, поцілунки, різні види морального й матеріаль­ного заохочення.
16. 14. Батько і мати — найкращі вихователі, і тому вони мають впливи на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам’ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відби­вається сонце, так само і в дітях відбивається моральна чистота батька й матері. Майбутнє належить тільки дітям. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей були прекрасними. Любові та взаєморозумін­ня, успіхів і щастя вашим дітям!