Про культуру мовлення
Людина створила культуру, а культура
— людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови.
Культура — це не тільки все те, що створено руками й розумом людини, а й
вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних
звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови.
Мова не тільки засіб спілкування, а
й природний резервуар інформації про світ, насамперед про свій народ. Повіривши
в те, що всі мови в нашому спільному домі “активно розвиваються”, ми довго не
помічали, що цей розвиток, започаткований першим радянським десятиріччям, у
30—70-ті роки був спершу загально мовний, а потім повернутий у зворотному
напрямку. Треба виправити становище: повернути всім мовам їх природний престиж
і справжню, а не декларовану рівноправність. Необхідно виховувати культуру мови
як запоруку піднесення культури суспільної думки суспільно корисної праці.
Сьогодні культура і мова виявилися
об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства.
Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються
виразні ознаки бездуховності… Мовна неграмотність, невміння написати
елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки
чомусь перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі.
Мовна культура — це надійна опора у
вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні
діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних
норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого
сучасника.
В. Русанівський
Як відзначають мовознавці, одним із
суттєвих показників людської шляхетності є культура мовлення — поняття не
тільки лінгвістичне, а й психологічне, педагогічне, естетичне та етичне. У
багатому мовному арсеналі виробилася і закріпилася ціла система словесних
вітань: “доброго ранку”, “доброго здоров'я”, “добривечір”, “бувайте здорові”,
“доброго вечора у вашій хаті” тощо.
Хоч у повсякдення й увійшло багато
словесних вітань, проте люди завше були обачливими з ними, до кожного випадку
використовували далеко не весь арсенал. Зранку, в обід, чи ввечері вживали лише
ті , що відповідали певному часові. Це ж стосується і кількості осіб, їх віку,
статі, навіть соціальної належності. Скажімо, коли одинак вітався з групою
людей, неодмінно вживав множинну форму: “здоровенькі будьте” чи “доброго Вам
здоров'я” тощо.
На окрему розмову заслуговують і родинні
звертання. Традиційно в Україні діти називали своїх батьків на “Ви”. Така форма
диктувалася високою повагою до найближчих людей.
Неабияке значення має тон розмови,
вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Ввічливість,
уважність і чемність — основна вимога мовного етикету. Від чемного привітання,
шляхетного потиску руки, невимушеної, ненав'язливої розмови виграш обопільний.
Лихослів'я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує
настрій.
Є в нашій мові коротке, але напрочуд
тепле слово “дякую”. Чи часто користуємось ми ним, особливо в магазинах? Цілий
день стоїть за прилавком продавець. Беручи покупку ми нерідко забуваємо сказати
одне-єдине слово. А може, воно б зняло в людини втому, підняло настрій.
Вироблені віками і закріплені кращі
форми вітань-звертань, повсякденного спілкування — не звичайна людська
забаганка, не пусте фразерство. Це наш повсякденний етикет, наша культура,
взаємини, зрештою, наше здоров'я не тільки в буквальному, а й переносному
значенні. Це наш спосіб життя.
В. Скуратівський
Ми часто говоримо один
одному: бажаю тобі всього доброго, бажаю тобі добра і щастя. Це не тільки вияв
ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один
одному: здрастуйте, доброго здоров'я. Цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої
цінності — людини. Не сказати людині здрастуйте — значить виявити своє моральне
невігластво. Слово “здрастуйте” має чудодійну властивість. Воно пробуджує
почуття взаємного довір'я, зближує людей, відкриває їм душі.
Звертаючись один до
одного з проханням, ми говоримо: будь ласка. У цьому простому й чудовому
вислові, що здатний чудодійно впливати, захована наша повага до гідності
людини, шанування в ній самостійності, незалежності, доброї волі.
В. Сухомлинський