УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ.

            УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
                          ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ.

 Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.

Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.

За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні. Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос.

Поділ голосних на групи за положенням язика має два критерії: підняття (рух угору-вниз) та ряд (рух уперед-назад). Рядів є всього три: передній, середній та задній. В українській мові фонем середнього ряду немає. До переднього ряду належать [і],[и],[е], а заднього, відповідно, - [а],[о],[у].

Розрізняють також три види підняття язика: низьке, середнє, високе. Голосні звуки [і],[у] творяться за допомогою високого підняття, [и] дещо зниженого, порівняно з попередніми, але вищим за середнє підняття, до якого належать фонеми [е] та [о], тому підняття [и] класифікують як високо-середнє. Низьке підняття має [а].

Класифікація голосних

Ряди Підняття	Передній	Задній
Високе	[і], [и] — неогублені (нелабіалізовані)	[у] — огублений (лабіалізований)
Середнє	[е] — неогублений (нелабіалізований)	[о] — огублений (лабіалізований)
Низьке	[а]	[а] — неогублений (нелабіалізований)

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум. Приголосні звуки можуть бути:

Приголосні
1.	сонорні шумні (дзвінкі і глухі)
2.	губні, язикові та глоткові
3.	тверді і м'які
4.	свистячі, шиплячі та носові приголосні

В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні.

Сонорні і шумні приголосні

Сонорні приголосні

Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять:

Cонорні приголосні

[в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л'], [р], [р ]

Легко запам'ятати сонорні за допомогою вислову: «Ми винили рій».

Шумні приголосні

Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі.

Дзвінкі і глухі приголосні

Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки.

При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.

	Шумні приголосні
Дзвінкі приголосні	[б], [д], [д'], [ґ ], [ж], [з], [з'], [г], [дж], [дз], [дз']
Глухі приголосні	[п], [т], [т' ], [к], [ш], [с], [с' ], [х], [ч], [ц], [ц' ]

Акустичні пари

Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий):

Акустичні пари

[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с], [з']-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц'].

Глухі приголосні можна легко запам'ятати за допомогою вислову: «Хоч фокус – це шепіт»

Глухий звук [ф] в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має.

Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.

Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих.

Губні, язикові та глоткові приголосні

За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові:

Губні приголосні	[б], [п], [в], [м], [ф]
Язикові приголосні	[д], [д'], [т], [т' ], [з], [з' ], [с], [с' ], [дж], [дж], [ц], [ц' ], [р], [р' ], [л], [л'], [н], [н' ], [ж], [ч], [ш], [дж],[ґ], [й]
Глоткова приголосна	[г]

Тверді і м'які приголосні

За ознакою твердості чи м'якості приголосні розмежовуються на тверді і м'які:

Тверді приголосні	[б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]
М’які приголосні	[д' ], [т' ], [з' ], [с' ], [дз' ], [ц' ], [й], [л'],[н' ], [р ]

Окремі приголосні за ознакою "м’якість - твердість” утворюють пари:

Тверді - м'які приголосні

[д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз'], [ц]-[ц' ], [н]-[н' ], [л]-[л' ], [р]-[р' ]

Запам'ятати м'які приголосні легко за допомогою вислову: «Де ти з'ї[йі]си ці лини, дз, р».

[й] – завжди м’який.

Свистячі, шиплячі та носові приголосні

Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі.

Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.

Свистячі приголосні	[з], [з' ], [с], [с' ], [ц], [ц' ], [дз] [дз' ]
Шиплячі приголосні	[ж], [дж], [ч], [ш]
Носові приголосні	[м], [н], [н' ]

Для передачі звуків української мови на письмі використовують особливі знаки — літери. Сукупність літер мови, розташованих у певному усталеному порядку, називають алфавітом. Слово «алфавіт» належить грецькій мові,— це фактично перелік перших літер грецького алфавіту, «альфи» і «бети» (віти). Українським варіантом цієї назви є «абетка».

В українській абетці для передачі на письмі звуків існує 33 літери, два типи накреслення: велика літера й мала літера. Голосні звуки позначаються а, о, у, и, є, і, а також є, ю, я, ї, які передають використані 10 літер на позначення голосних.

На позначення приголосних звуків уживаються 22 літери (2 африкати дз, дж). Кожна літера має свою назву. Наприклад: в — ве, м — ем, ф — еф.

Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґликтощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под.

Завдання та вправи для самоконтролю

1. Прочитайте скоромовку, вимовляючи її якомога швидше. На яких словах можна «спіткнутися» і чому? Поясніть ясніше значення та звукове оформлення цих слів.

Чи то лис, чи то ліс,

Чи то кинь, чи то кінь,

Чи то кит, чи то кіт

Звуки плутати не слід.

Обережно хитрий лис

До нори вечерю ніс,

Біг додому лісом лис,

Шелестів над лисом ліс.

Л. Андрієнко

2. Запишіть слова в алфавітному порядку, враховуючи першу, другу й наступні букви.

Сосна, зачарування, сила, гарбуз, знахідка, менеджер, конкурс, місце, техніка, садівництво, шпала, балка, агротехніка, мінімальний, забутий, спектр, вдячний, ластівка, гучний, холод, авіаційний, юність, щогла, ясний, банк, праця, інший, єдність, фантазія, ракурс, випадок, імовірний.

3. Запишіть речення фонетичною транскрипцією.

1. Місячне сяйво починає ходити по лісі, стелиться по галявині і закрадається під березу (Леся Українка). 2. Червоні, жовтогарячі й жовті веселчині смуги були такі ясні, наче горіли тихим полум'ям (І. Нечуй-Левицький). 3. Вранішній промінь пробився крізь туман, розсипався по воді (К. Гордієнко). 4. У вікно моєї хатини снується синім оксамитом місячна ніч (С. Васильченко). 5. Мине дванадцять небувалих років, раніш ніж суджено мені повернутися до хати моїх батьків на великій річці (О. Довженко).

4. Прочитайте прислів'я вголос, дотримуючись вимовних норм. Перепишіть їх, підкреслюючи ненаголошені е, и, о в коренях слів.

1. Грім гримить — буде хліб родить. 2. Сонце блищить, а мороз тріщить. 3. До завірюхи треба кожуха. 4. Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде. 5. Чим тепліше літо, тим холодніша зима. 6. Вітер у січні зі сходу несе добру погоду. 7. Тиха вода береги ломить.

5. Подані слова запишіть у два стовпчики: а) зі вставленим е; б) зі вставленим и.

В...л...тенський, укр...вати, стр...міти, січ...нь, в...делка, інд...відуальний, ел...гантний, Йос...півна, чайн...к, декларація, ож...л...дь, абр...кос, бухгалт...р, р...ферат, ел...мент.

6. Охарактеризуйте вимову ненаголошених голосних у коренях слів. Запишіть, добираючи до кожного слова спільнокореневе або форму слова з наголошеним звуком [е] чи [и]. Позначте наголос.

З...ма, зам...розити, т...мніти, зам...тіль, кр...чати, кр...венька, з…мля, с.діти.

7. Перепишіть уривок з народної пісні. Підкресліть слова, де звук [е] вимовляється як [и].

Ти, зозуленько сива,

Ти нас розвеселила,

Як почала кувати —

Повиходили з хати.

Ой вийшла сестра з братом,

Ой вийшла мама з татом,

Ой вийшли всі дівоньки,

Виводячи гаївоньки.

8. Перепишіть текст як диктант, підкресліть слова, у яких букви позначають два звуки.

Найпоетичнішим, що тісно ув'язується з природою, святом є Трійця. Уся сукупність дійств — завивання вінків, Клечальна субота, П'ятидесятниця (Клечальна неділя), Русалії, похорон Ярила й поминання предків — суголосні з живою природою, яка для наших пращурів була найвищим духовним самоочищенням.

Традиційно в Україні до цього свята готувалися заздалегідь, вважаючи, що в тривіаті християнських празників (після Різдва та Великодня) Зелені свята посідають одне з чільних місць.

Трійця вважалася в народі одним з найбільших свят, що сформувалося в дохристиянські часи. Саме тому церковні проповідники змушені були залишити його в ранзі великих, хоч у соборах відправи в ці дні не мають такої урочистості, як, скажімо, на Різдво або Великдень.

Здебільшого Зелені свята починалися у п'ятницю. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготувати лікарських трав. Дехто намагався нарвати їх на «дев'яти межах» і давав коровам, щоб було багато молока. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

(За В. Скуратівським)

9. Перепишіть слова. Поставте замість крапок, де потрібно, апостроф і поясніть його вживання. Верхів...я, п...юпітр, п...єдестал, присв...ята, ін...єкція, м...язи, тьм...яний, торф...яний, роз...ятрити, довір...я, Г...юго, ад...ютант, мавп...ячий, тім...я, Прип...ять, під...їзд, мор...як, повітр...я.

10. З поданими нижче словами складіть речення. В'ється, в'їдливий, в'язаний, дерев'яний, м'ята, рум'янець, сім'я, полум'я.

11. Прочитайте речення. Поясніть, чому у виділених словах не пишеться апостроф.

1. Чується подих тропічної тьмяної ночі (М. Рильський). 2. Ой в'язала дівчинонька рутвяний вінок (І. Манжура). 3. До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або, як у народі найчастіше називають, — Спас (В. Скуратівський). 4. Чорна, без лиску, товста коса; невисокий, трохи випнутий лоб; ніс тонкий, рівний, з живими ніздрями; свіжі, наче дитячі, губи, що якось мило загиналися на кінцях; легка смага на матових, наче мармурових, щоках і великі, надзвичайно великі, з довгими віями, темно-сірі очі, з яких, здавалося, дивлячись, наче лилося якесь тихе, м'яке, ласкаве світло, — то була й уся краса сієї дівчини (В. Винниченко). 5. Ілля Юхимович Рєпін народився 5 серпня 1844 р. у місті Чугуїв Харківської області. 6. Підібрати головний убір — то серйозна справа для жінок. 7. Олександр Соловйов — російський революціонер-народник — у 1879 році здійснив невдалий замах на царя Олександра II, за що й був страчений. 8. Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти (І.Нечуй-Левицький).

12. Перекладіть слова українською мовою і запишіть.

Поясніть правила вживання апострофа.

Лукьян, гвоздь, пятница, имя, праздник, отъезд, мята, подъемник, пьеса, перья, торфяной, Вячеслав, сорняк, деревянный, безъядерный, соловьи, подъезжать, славянский,,объем, пол-Европы, румяный, связь, ряд, свекла, Воробьев.

13. Порівняйте написання прізвищ в обох мовах.

Обґрунтуйте орфограму.

Елкин — Йолкін

Пушкарев — Пушкарьов

Золотарев — Золотарьов

Соловьев — Соловйов

Снегирев — Снегирьов

Воробьев — Воробйов

Копьев — Копйов

Муравьев — Муравйов

Ковалев — Ковальов

Журавлев — Журавльов

14. Запишіть, вставляючи замість крапок пропущені літери, слова з буквосполученням йо — до першої колонки, а з ьо — до другої.

Міль...н, вол...овий, син...о, бо...овий, сер...озний, прац.. .овитий, дз...об, ...одитистий, сьомий, тр...ох, д...оготь, Солов-...ов, Крас.ов, мужн...о, павіль..,он, во...овни-чий, бул...он, с.огодні, медаль.,.он, сл...ози, л… одовик, … орж, …од, …осип, син…ого, під…омний, Новос…олов, при…ом, л…отчик, кра…овий, бад…орий.

15. Перепишіть текст, добираючи з дужок потрібні літери.

Березневий вечір, я на шпилі гори, що височіє над моїм садом. Небо так близько, що боїшся підвестися на повен зріст: буцнешся чолом об темно-синю стелю — (і, й) посиплються з неба зорі. А журавлині ключі летять десь вище зір, журавлів не видно, лише їхні тужливі голоси, наповнивши небесну сферу, дзвенять наді мною, (і, й) починаєш забобонно вірити, що то не журавлі курличуть, а розмовляють одна з одною зорі. Але невідомий ключ поволі спливає за Дніпро, на луги, голоси (у, в)се даленіють, небо мовчазне (і, й) незворушне, лице (у, в) чорних полях, над яром базарують потривожені лисицями сороки. А потім десь за пагорбами знову тенькнуть журавлі, звук (у, в)се ближче, ширше, росте, наповнює зоряне небо, (і, й) (в, у)се починається спочатку...

Найповніші хвилини мого життя.

Сонце сідає (у, в) Дніпро, а небо ще рожево світиться, (і, й) сині дими від багать стеляться по городах — (у, в) селі палять торішній бур'ян. Я стою (у, в) подолі гори, схожої обрисами на доісторичного динозавра, який приповз напитися води з ріки, (і, й), заплющивши очі, нашіптую, начакловую до журавлиного ключа в небі: «Хай станеться чудо, як (у, в) казках, (і, й) з'явиться вона, господиня цього озера, (і, й) ніжно-зелених пагорбів, (і, й) ярів, (у, в) яких ледь чутно жебонять джерела, (і, й) оливкових гаїв, (і, й) вербових левад, русалка, берегиня, мавка...»