Споконвіку було Слово

Споконвіку було Слово 

(вислови відомих людей, афоризми про мову, мовлення й слово)

 

• А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди (Тарас Шевченко).
• Англія та Америка - це дві країни, що розділені однією мовою (Джордж Бернард Шоу).
• Багато говорити і багато сказати не є те саме (Софокл).
• Барвистість одвічна народної мови — це щось невимовне, прекрасне, казкове: і ласка любові, й червона калина, і пісня досвітня в гаях — солов’їна (Павло Усенко). 
• Безсмертя народу — у його мові (Чингіз Айтматов). 
• Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п'янить (Олександр Олесь). 
• Було щастя, були чвари, —
  Все те геть пішло:
  І як сонце із-за хмари
  Рідне слово ізійшло (Амвросій Метлинський).
• Від слова до слова людина іноді йде все життя (Станіслав Єжи Лєц).
• Відсутність думок не заважає бути однодумцями (Олександр Фюрстенберг).
• Відтворити до кінця історію хоч би одного слова — означає стати причетним до розкриття таємниці всієї людської мови і мислення (Василь Абаєв). 
• Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова (Ілля Рєпін).
• Вщухає суєтна тривога.
  І в небесах я бачу Бога,
  І Боже слово на землі (Іван Світличний).
• Гармонія думки й слова— це дуже важливе та навіть часто вирішальне питання... (Василь Ключевський).
• Гарна мова надає пристойну форму навіть дурним думкам (Вільгельм Швебель).
• Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка і Чайковський, Барток і Стравінський користувалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови (Дмитро Павличко).
• Говорити доречно краще, ніж говорити красномовно (Бальтасар Грасіан).
• Гостру думку слід подавати тупим кінцем уперед (Данило Рудий).
• Граматика панує навіть над царями (Жан Мольєр).
• Де мало слів, там вагу вони мають (Вільям Шекспір).
• Державна мова – це діалект, за яким стоїть армія й поліція (Бодуен де Куртене).
• Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла (Микола Гоголь).
• Для вивчення мови значно важливішою є вільна допитливість, аніж грізна необхідність (Святий Августин).
• Добре виражена думка звучить розумно всіма мовами (Джон Драйден).
• Доля мови не може залежати від свавілля тієї чи іншої особи. У мови є хоронитель надійний і вірний: це її ж власний дух, геній (Віссаріон Бєлінський).
• Достатньо, щоб слова передавали смисл (Конфуцій).
• Живе наша мова — і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність і наша одність. Бо наша мова — це ми, українці, — добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів... (З кн. «Мова і нація»). 
• З народних дум те слово постає... (Платон Воронько).
• Заговори, щоб я тебе побачив (Сократ).
• Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка (Вольтер).
• Жодне висловлене слово не приносило стільки користі, скільки безліч невисловлених (Плутарх).
• Коли забув ти рідну мову,
  Яка б та мова не була—
  Ти втратив корінь і основу
  Ти обчухрав себе дотла (Дмитро Білоус).
• Коли слово не б'є, то і палиця не допоможе (Сократ).
• Кому мова слухняна, той часто мовчить (Станіслав Єжи Лєц).
• Комунікативна функція — це локомотив історії мови (Борис Серебренников). 
• Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Людвіг Відгенштайн).
• Краще залишатись мовчазним, аби всі думали, що ти дурень, ніж почати говорити і не залишити сумнівів щодо цього (Авраам Лінкольн).
• Легше оптом заперечити, ніж детально довести (Ірина Вільде).
• Людина має схильність спілкуватися з собі подібними, тому що в такому стані більше почуває себе людиною (Іммануїл Кант). 
• Людина, котра знає українські слова, ще не знає мови (Ольга Яремко).
• Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови (Павло Мовчан).
• Людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити і шістдесят років, щоб навчитися тримати язик за зубами (Ліон Фейхтвангер).
• Межі моєї мови означають межі мого світу (Людвіг Вітгенштейн).
• Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови... (Максим Рильський)
• Мова — головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у члена певного суспільства. Мова бере участь у творенні людини (З кн. «Мова і нація»). 
• Мова — духовне багатство народу (Василь Сухомлинський).
• Мова— одяг думок (Семюель Джонсон).
• Мова — це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною (Кіндрат Крапива).
• Мова — це глибина тисячоліть (Микита Шумило).
• Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її (Олесь Гончар).
• Мова — це засіб переносити ідеї з мого до твого мозку, не прибігаючи до хірургії (Марк Амідон).
• Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація (Юліан Дзерович).
• Мова — це місто, для побудови якого кожна людська істота принесла камінь (Ральф Валдо Емерсон).
• Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу (Олександр Олесь).
• Мова — це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування (Іван Огієнко).
• Мова, позбувшись ідеального, перестає бути творцем матеріального (Ніна Велехова).
• Мова видобувається з мислення, як метал із руди (Олександр Смирницький). 
• Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів (Василь Голобородько).
• Мова є вікова праця цілого покоління (Володимир Даль).
• Мова є канвою, на якій людина вишиває узори свого життя (Петро Панч).
• Мова є машина, і не слід допускати, щоб пружини її рипіли (Антуан Ривароль).
• Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає (Хосе-Марія Арце).
• Мова має два потужні крила, які дають їй повнокровне життя: океан слів і граматику (Іван Вихованець).
• Мова має поетичну природу, навіть окреме слово — це «малий твір мистецтва» (Г.Глінц).
• Мова не піде в ногу з освітою, не буде відповідати сучасним вимогам, якщо їй не дадуть можливості виробитись зі свого соку і кореня, перебродити на своїх дріжджах (Володимир Даль).
• Мова росте елементарно, разом з душею народу (Іван Франко).
• Мова та слова— гілка та листя серця й свідчать про те, сухе чи зелене воно (Антоніо Перес).
• Мово вкраїнська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася в його ласкавих водах, чи злетіла в небо? Мово! Течеш ти вічно й вільно. Безжальний час не владний над тобою (За Павлом Загребельним). 
• Мову ревниво оберігають мовознавці — невтомні творці граматики і словників (Іван Вихованець). 
• Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав свято оберігати її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої (Павло Тичина).
• Моральність людини видно в її ставленні до слова (Лев Толстой).
• Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування (Антуан де Сент-Екзюпері).
• Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування (Панас Мирний).
• Найдосконаліша мова та, яка висловлює найбільшу кількість понять найменшою кількістю слів (П'єр Буаст).
• Найперше— музика у слові! (Поль Верлен).
• Нападати на мову народу — це означає нападати на його серце (Генріх Лаубе).
• Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство (Павел Шафарик).
• Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку в них відбирають мову (Ліна Костенко).
• Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою (Феофан Прокопович).
• Не будьте рабом слів (Карлайл Карлейль).
• Не дайте нав'язати собі свободи слова раніше свободи думки! (Станіслав Єжи Лєц).
• Не завжди говори те, що знаєш, але знай завжди, що говориш (Клавдій).
• Не знаючи інших мов, ніколи не зрозумієш мовчання іноземців (Станіслав Єжи Лєц).
• Не пускайте слів попереду думок. Адже висловлюванням можна бездумно поранити чиєсь вразливе серце. Розумним словом можна підбадьорити, надихнути на творчість, на добрий вчинок, на геройство (Іван Вихованець). 
• Немає магії сильнішої, ніж магія слів (Анатоль Франс).
• Новотвори — і свідомі, й несвідомі, аби щасливі — це фермент у мові, запорука її розвитку, цвіту й буяння (Максим Рильський). 
• Ну що б, здавалося, слова...
  Слова та голос— більш нічого.
  А серце б'ється — ожива,
  Як їх почує!.. (Тарас Шевченко)
• Обережність у словах вище за красномовність (Френсіс Бекон).
• Остерігайся вишуканої мови. Мова має бути проста й витончена (Антон Чехов).
• Пізнання мови — це пізнання народу, його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів — усього того, чим народ цікавий для інших народів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу лише до того, хто являє собою особистість — своєрідну і неповторну. Годі розраховувати на пошану інших тому, хто не має поваги сам до себе (З кн. «Мова і нація»).
• Повнота слів — це повнота світу (Павло Мовчан).
• Поезія - це не "кращі слова в кращому порядку", це - вища форма існування мови (Йосип Бродський).
• Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків (Костянтин Ушинський).
• Поки живе мова — житиме й народ як національність (Іван Огієнко). 
• Потворних мов не існує. Я слухаю кожну мову так, наче вона - єдина, а коли я чую про мову, що зникає, це спустошує мене так само, наче йдеться про загибель Землі (Еліас Канетті).
• Потрібно виховувати в собі смак до хорошої мови, як виховують смак до гравюр, хорошої музики (Антон Чехов).
• Приймаю, доле, все без скарги,
  без вагань,
  Лиш збережи, молю, мого єства
  основу —
  Моє, оплачене поневірянням, слово... (Григорій Кочур)
• Про епоху більше говорять ті слова, які не вживають, ніж ті, якими зловживають (Станіслав Єжи Лєц).
• Пущене поміж люди слово проростає швидше, ніж будь-яке насіння (Юрій Мушкетик).
• Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе (Оксана Пахльовська). 
• Рідна мова — мати єдності, батько громадянства і сторож держави (Мікалоюс Даукша).
• Рідна мова— це музика й малювання (Дмитро Овсянико-Куликовський).
• Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів (Василь Захарченко).
• Рідна мова на чужині ще милішою стає (Павло Грабовський).
• Розсудливий висновок полягає у тому, що мови є "складними" в обратній залежності від сили мотиваціії вивчити їх (Рег Гіндлі).
• Розум людини краще оцінювати за її питаннями, ніж за її відповідями (Ж. Левіс).
• Сім'я вже ж вільна і нова.
  Та тільки мати ледь жива.
  Вона була б і вмерла вже не раз,
  Та все питає, і на смертнім ложі, —
  а де ж те Слово, що його Тарас
  коло людей поставив на сторожі?! (Ліна Костенко).
• Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив (Сократ). 
• Скільки української мовної території, стільки й української державності (Іван Заєць).
• Словники — музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться (Степан Пушик).
• Слова — теж вчинки (Анатоль Франс).
• Слова — це листя на дереві мови, і якщо якесь листя падає, то інше займає його місце (Джон Френч).
• Слова росли із грунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята (Ліна Костенко).
• Слово — відлуння думки (Гюстав Флобер).
• Слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити й доглядати (Максим Рильський).
• Слово — прізвище думки тепер, а частіше — її псевдонім (Ліна Костенко). 
• Слово — то мудрості промінь,
  слово — то думка людська (Олена Пчілка).
• Слово — це найточніший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним — велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодівайте цим взірцем так, щоб з-під ваших рук виходила тільки краса (Василь Сухомлинський). 
• Слово є вчинок (Лев Толстой).
• Слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає (Мішель де Монтень).
• Слово, чому ти не твердая криця,
  що серед бою так ясно іскриться?
  Чом ти не гострий, безжалісний меч,
  Той, що здійма вражі голови з плеч? (Леся Українка).
• Споконвіку було Слово (Старий Завіт)
• Так споконвіку, як і кожна мова.
  Вона була у світлі, в Бога-слова,
  І ось про світло свідчити прийшла (Тетяна Майданович).
• Те, що кожен має право навчитися читати, надовго псує не лише письмо, а й думку (Фрідріх Ніцше).
• "Ти лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть” (Ліна Костенко).
• Ти постаєш в ясній обнові,
  як пісня, линеш, рідне слово.
  Ти наше диво калинове,
  кохана материнська мово!
• Тих небагатьох, хто говорить правильно, сприймають як диваків і чужаків; власне, у юрбі вони й самі почуваються діаспорою (Віталій Радчук).
• Той, хто подорожує до іншої країни без найменшого знання мови, їде не у подорож, а до школи (Френсіс Бекон).
• У всі часи багатство мови й ораторське мистецтво йшли поруч (Антон Чехов).
• У кожному слові приховано жар,
  та кожне потрібно, мов шибку протерти,
  аби не пристала олжа, як іржа (Павло Мовчан).
• Українська мова не бідна, не вульгарна... Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душі нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі (Дмитро Павличко).
• ...Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна (Дмитро Луценко).
• Українці — стародавній народ, а мова "їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші (Евлія Челебі).
• Усякий чує лише те, що розуміє (Плавт).
• Усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову. Та це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів (Павло Тичина).
• Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівнянна українська мова (Володимир Солоухін).
• Хто не знає іноземних мов, той нічого не тямить і в своїй рідній мові (Йоганн Гете).
• Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім'я людини (Йоганн Ґотфрід Гердер).
• Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова (Леся Українка).
• Хто ясно думає, той ясно і говорить (Нікола Буало).
• Ця мова, відома під іменем руської, мала великий вплив на витворення нашої (російської) мови вищого світу й літератури: відомо, що Ломоносов учився по граматиці Мелеті Смотрицького і вивчив напам’ять "Псалтир”, перекладений на вірші, Симеона Полоцького. Руська мова була значно обробленішою, аніж письмова мова великої Росії; на ній писано багато книг, на котрі відчувалась потреба і в Москві; притому ж кращі проповідники нашої першої половини ХVІІІ віку були малоросіяни (українці) і хоча намагались писати по-російськи, себто по-словенськи, та не могли не вносити в свої твори елементів рідного слова (Микола Костомаров).
• Час минає, а сказане слово залишається (Лев Толстой).
• Читати - означає думати чужою головою замість власної (Артур Шопенгауер).
• Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена (Вольтер).
• Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову (Карл Маркс).
• Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя (Франсуа Вольтер).
• Чую мови барвистий розмай
  Щиро радуюсь кожному слову,
   Говори мені, серце втішай –
   Чути хочу чаруючу мову (Расул Гамзатов).
• Ще не знати, що чим породжується: чи слова ділами, чи діла словами (Павло Загребельний).
• Я дуже люблю <...> народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку (Лев Толстой).
• Я засуджую не слова, ці добірні й коштовні глеки, а те вино омани, яке підносять нам у них п'яні вчителі (Святий Августин).
• Я знаю: мова мамина – свята
  В ній вічний, незнищений дух свободи,
  Її плекали душі і вуста – мільярдів.
  Це – жива вода народу (Микола Адаменко).
• Я розмовляю іспанською з Богом, італійською - з жінками, французькою - з чоловіками, а німецькою - зі своєю собакою (Імператор Карл V).
• "Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?” (Михайло Коцюбинський).
• Як гул століть, як шум віків,
  Як бурі подих— рідна мова,
  Вишневих ніжних пелюстків,
  Сурма походу світанкова,
  Неволі стогін, волі спів,
  Життя духовного основа (Максим Рильський).
• Як добре на душі,
  коли нема боязні
  за слово праведне,
  що визріло в тобі... (Дмитро Павличко).
• Яке прекрасне рідне слово! Воно — не світ, а всі світи (Володимир Сосюра).
• Яке то щастя — мати мову, якою створено «Кобзар»! Оту святу, многовікову — наш найдорожчий Божий дар! (Володимир Квітневий).
• Якщо б римляни вивчали всі винятки з правил своєї граматики, то в них не лишилось би часу на підкорення світу (Генріх Гейне).
• Якщо ви розмовляєте з людиною мовою, яку вона розуміє, — слова досягають її голови. Якщо ви розмовляєте з людиною її мовою, то слова досягають серця (Нельсон Мандела).